Надання компаніями з управління активами (далі — КУА) процентних позик підприємствам — досить розповсюджена схема фінансування суб’єктів господарювання.
Однак органам податкової служби вона не завжди здається переконливою, що призводить до нарахування податкових зобов’язань і штрафів і вирішення спорів у судах. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі No440/3633/19 (адміністративне провадження No К/9901/9588/20) — приклад їх позитивного вирішення для платника податків.
Фабула
27 вересня 2019 року позивач (далі — ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі — ГУ ДПС, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Відповідно до позиції податкового органу, операції позивача із залучення запозичених коштів від КУА не мали економічного ефекту та ділової мети, а тому не можуть включатись до операцій, які беруть участь у формуванні об`єктів оподаткування, зокрема, податком на прибуток.
Аргументи ДПС:
ТОВ, маючи достатніх власних обігових коштів, шляхом отримання чистого прибутку від продажу ТМЦ на експорт, залучає позикові кошти від КУА та сплачує відсотки за користування ними, що свідчить про відсутність ділової мети в розумінні пп. 14.1.231 ст. 14 ПКУ, оскільки це не призводить до одержання економічного ефекту від такої господарської діяльності (одержання прибутку);
ТОВ є співзасновником КУА (володіє 99,878 % її статутного капіталу), що доводить пов`язаність осіб у розумінні абз. «а» пп. 14.1.159 ст. 159 ПКУ;
залучення пов`язаної особи КУА в господарській діяльності ТОВ для нарахування та сплати відсотків за користування позикою впливає лише на мінімізацію податку на прибуток шляхом декларування від`ємного значення об`єкту оподаткування;
у п. 10 розділу V Положення «Про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів», затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 6 серпня 2013 року No 1414 (далі — Положення), передбачено, що КУА під час провадження діяльності з управління активами інститутів спільного інвестування не має права укладати договори позики (процентні та безпроцентні) з пов`язаними особами такої компанії з управління активами.
Окружний адміністративний суд відмовив у задоволені адміністративного позову ТОВ, дійшовши висновку, що позивач безпідставно відніс до складу витрат результати здійснення таких господарських операцій, а отже, податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення.
А от апеляційний адміністративний суд позовні вимоги ТОВ задовольнив, визнавши протиправними та скасувавши винесені ГУ ДПС податкові повідомлення-рішення.
Аргументи апеляційного суду:
обов'язковим елементом господарської операції, яка підлягає включенню під час визначення об'єкта оподаткування, є намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту, збереження активів чи їхньої вартості;
органам ДПС, відповідно до покладених на неї функцій і повноважень, не надано права щодо визначення напрямку господарської діяльності чи ділової мети підприємства;

збитковість від господарських операцій не свідчить про те, що такі операції не мають ділової мети або здійснені без наміру одержати економічний ефект, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід;
суд вважає прийнятною позицію ТОВ, за якою воно досягло ділової мети з реальним економічним ефектом у вигляді збереження життєдіяльності підприємства, продовження реальної господарської діяльності, збереження робочих місць, попри несприятливі економічні фактори у вигляді коливання курсу гривні, військових дій і порушень порядку відшкодування ПДВ;
власність на активи КУА не є тотожною власності на активи пайового фонду, позикові відносини мали реальний характер із залученням сторонніх коштів, які не перебувають під контролем ТОВ;
пп. 10 Положення, відповідно до п. 19 того ж документу, не поширюється на діяльність КУА венчурного фонду, а КУА надавало позику саме коштом венчурного фонду.
Що вирішив Верховний Суд?
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши постанову суду апеляційної інстанції, не побачив підстав для задоволення касаційної скарги податкового органу та залишив постанову апеляційного адміністративного суду без змін.
Верховний Суд вважає, що не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їхньої вартості. Відтак позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податку за наявності об`єктивної можливості до їх скорочення.