17 грудня 2020 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями в Україні» (Закон No 1116-IX), який ще на стадії законопроєкту отримав неформальну назву «закону про інвестиційних нянь».
На думку розробників, він має допомогти створенню сприятливих умов для залучення в Україну значних інвестицій (як внутрішніх, так і зовнішніх), створенню нових робочих місць, стимулювання економічного розвитку регіонів.
5 березня 2021 р. Закон підписав Президент України Володимир Зеленський.
Ситуація з іноземними інвестиціями в Україні й справді не надто оптимістична. Зростання їхнього надходження останнім часом не спостерігається. Так, у 2017 році було залучено 2,5 млрд дол. США, у 2018 році — 2,9 млрд дол. США, у 2019 році — 2,5 млрд дол. США. Причому за останні 15 років в Україні було реалізовано лише 16 інвестиційних проєктів вартістю понад 500 млн дол. США, з яких понад дві третини були сировинноорієнтованими чи направленими на внутрішній ринок.
У сусідів ситуація значно краща. Наприклад, у 2017 році до Польщі надійшло 9,2 млрд дол. США, до Чехії — 9,5 млрд дол. США, до Угорщини — 3,2 млрд дол. США. У 2018 році до Польщі надійшло 11,5 млрд дол. США, до Чехії — 9,4 млрд дол. США, до Угорщини — 6,3 млрд дол. США.
На думку законодавців, вирішенню проблем із залученням інвестицій може сприяти створення системи державної підтримки значних інвестиційних проєктів в Україні. Що ж пропонує Закон?
Кому може надаватись підтримка?
Вимоги до інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями, для реалізації якого може надаватися державна підтримка, містяться в ст. 5. Інвестиційний проєкт (далі — ІП) має відповідати всім таким вимогам:
Вимога 1
ІП реалізується на території України в таких сферах:
переробна промисловість (крім діяльності з виробництва та обігу тютюнових виробів, спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв);
добування з метою подальшої переробки та/або збагачення корисних копалин крім кам’яного та бурого вугілля, сирої нафти та природного газу;
поводження з відходами, транспорту, складського господарства, поштової та кур’єрської діяльності, логістики;
освіти, наукової та науково-технічної діяльності, охорони здоров’я, мистецтва, культури, спорту, туризму та курортно-рекреаційній сфері.
Вимога 2
ІП:
передбачає будівництво, модернізацію, технічне та/або технологічне переоснащення об’єктів інвестування у сферах зазначених у вимозі 1;передбачає придбання необхідного устаткування (обладнання) та комплектуючих виробів до нього;а також може передбачати будівництво коштом інвестора зі значними інвестиціями необхідних для реалізації ІП об’єктів суміжної інфраструктури.
Вимога 3
Створення впродовж строку реалізації ІП не менше 80 нових робочих місць (в першій редакції — 150) із середньою заробітною платою працівників, розмір якої не менш як на 15 відсотків перевищує розмір середньої заробітної плати за відповідним видом діяльності в регіоні, у якому реалізується проєкт, за попередній календарний рік.
Вимога 4
Розмір значних інвестицій в об’єкти інвестування впродовж строку реалізації ІП перевищує 20 (в першій редакції 30) мільйонів євро.
Вимога 5
Строк реалізації ІП зі значними інвестиціями не перевищує п’ять років.
Допомога не для всіх
Закон містить досить довгий перелік суб’єктів господарювання, які не можуть подавати заявку на ІП. До них, зокрема, відносяться:
- державні та комунальні підприємства,
- господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі (або територіальній громаді), неприбуткові підприємства,
- установи, юридичні особи, інформацію про кінцевих бенефіціарних власників яких не розкрито,
- юридичні особи, зареєстровані в офшорних зонах або є резидентами держави-агресора тощо.
Чим допоможе держава?
Державна підтримка інвестицій, виписана в законі лише загально.
Виділяють чотири напрямки такої підтримки:
- звільнення від сплати окремих податків і зборів відповідно до ПКУ
- звільнення від оподаткування ввізним митом нового устаткування (обладнання) та комплектуючих виробів, що ввозяться виключно для реалізації ІП;
- забезпечення переважного права землекористування земельною ділянкою державної або комунальної власності з переважним правом інвестора зі значними інвестиціями придбання такої земельної ділянки у власність після спливу строку дії спеціального інвестиційного договору;
- забезпечення коштом державного та місцевих бюджетів будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для реалізації ІП зі значними інвестиціями.
Також Закон визначає, що якщо для реалізації ІП необхідне приєднання до мереж, що належать у тому числі суб’єктам природних монополій, держава «сприяє інвестору зі значними інвестиціями в процесі такого приєднання». Як саме — закон не конкретизує.
Передбачається, що загальний обсяг державної підтримки складається з усіх вивільнених від оподаткування коштів, а також сукупної вартості всіх об’єктів суміжної інфраструктури, необхідних для реалізації ІП. Такий загальний обсяг підтримки не повинен перевищувати 30 відсотків планового обсягу значних інвестицій.
Зазначимо, що до прав та обов’язків інвестора, визначених інвестиційним договором, застосовується законодавство України, чинне на дату укладення спеціального інвестиційного договору (крім законодавства, що зменшує розмір податків чи зборів або скасовує їх, спрощує регулювання господарської діяльності, послаблює процедури державного нагляду тощо).
Як це виглядатиме на практиці?
Заявник, який має намір реалізувати ІП, має подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну інвестиційну політику (імовірно до Мінекономіки):
● заявку;● документи, що підтверджують відповідність● заявника вимогам закону;● техніко-економічне обґрунтування ІП (вимоги до такого обґрунтування встановить Кабмін);● проєкт спеціального інвестиційного договору.
Оцінка ІП зі значними інвестиціями проводиться уповноваженим органом упродовж 60 календарних днів із дня отримання документів.
За результатами оцінки ІП уповноважений орган готує висновок про доцільність або недоцільність його реалізації. Підставою для відмови, може стати, наприклад, виявлення економічних, фінансових, соціальних або екологічних ризиків та негативних наслідків, до яких може призвести його реалізація.
У випадку позитивного висновку уповноважений орган упродовж 30 робочих днів із дня підписання такого висновку надсилає проєкт спеціального інвестиційного договору до КМУ та відповідного органу місцевого самоврядування, який має стати стороною спеціального інвестиційного договору.
Орган місцевого самоврядування, до якого направлено проєкт договору, упродовж п’яти робочих днів із дня прийняття рішення про його укладення зобов’язаний повідомити про це Кабмін, який у свою чергу впродовж 30 календарних днів приймає рішення також про його укладення.
Договір укладається на строк, погоджений сторонами, але не більше ніж на 15 років. У спеціальному інвестиційному договорі визначається строк реалізації ІП зі значними інвестиціями, який не може перевищувати п’ять років із дати укладення такого договору.
Супровід підготовки та реалізації ІП, а також сприяння виконанню спеціальних інвестиційних договорів державою та органами місцевого самоврядування здійснює спеціальна установа, уповноважена Кабміном. Завдання, які на неї покладаються, досить різноманітні:
надання заявникам, інвесторам організаційної та інформаційно-консультативної допомоги з питань підготовки та реалізації ІП,
взаємодія з органами державної влади та місцевого самоуправління,
розроблення пропозицій, рекомендацій, планів дій;
організація навчання та проведення інформаційних заходів тощо.
Відомості, що містяться в реєстрі ІП зі значними інвестиціями, є відкритими й загальнодоступними, однак передбачається, що деяка інформація може бути з обмеженим доступом.
Як бачимо на практиці, процедура укладання договору доволі складна й не гарантує позитивного результату. Чимало експертів негативно відгукувалося про закон, відзначаючи, зокрема, що він містить численні корупційні ризики.
На наш погляд, подібний вибірковий підхід, за відсутності загального покращення інвестиційного клімату для всіх, навряд чи матиме відчутний позитивний результат. Інвесторам усе ж потрібні рівні та прозорі умови ведення бізнесу, які не замінити ніякими інвестиційними нянями.